Чорні сторінки історії України.

                                                                 Ніхто не прийде не спита ,
                                                                 Чом пів села в одній могилі.
                                                                 І ні горбочка. ні хреста?
                                                                 Прости нас пам'яте , прости.
                                                              
                                                                                              В. Сапон
Голод 1932-1933 років - одна з найбільш трагічних сторінок історії українського народу.Люди були  винними вже тому, що народилися, жили і працювали на Україні, що любили її і хотіли  бачити її  багатою і щасливою.Голод - страшна навала, яка закрила собою величну країну, квітучу, родючу і щедру. Не оминула вона і наше село.Від спогадів односельців стає не по собі. Новгородська Є . Г. згадує , як її малесеньку голодну, пухлу винесли на клаптик пшенички, що вже колосилася і поклали помирати.Не було вже сили у батьків дивитися на страждання дитини.Але не судилося померти дівчинці. Нахиляючи напівзелені колосочки дів- чинка їх їла і вижила. А Феденко П.А. згадує, що весь час хотіла їсти , як їла калачики, бруньки липи.Бібліотека зібрала спогади односельців, щоб передати молодому поколінню.Хай ніколи не забуваються трагічні сторінки нашої історії.Користувачі бібліотеки ознайомилися з виставкою літератури" Свічка пам'яті не згасне."Яка розкриває  матеріали про голодні роки на Сумщині.Минуло вже 80 років .але і зараз важко ступати болючими стежками страшної трагедії.Тож година пам'яті,що пройшла в бібліотеці ще раз нагадала молодому поколінню про чорні сторінки нашої історії.

                                                            У той рік заніміли зозулі,

                                                             Накувавши знедолений вік, 

                                                             Наші ноги розпухлі узули

                                                             В кирзаки-різаки у той рік.

                                                             У той рік мати рідну дитину

                                                            Клала в яму копнувши під бік.

                                                           . Без  труни, загорнувши в   ряднину.  

Присутні вшанували память померлих у голодні роки хвилиною мовчання..                                                           .                                                                                                                                                      

Мови нашої слова, наша музика жива.

                                                            Вся історія народу- в мові. 

                                                            Мова душа народу. 

На передодні дня української писемності  у бібліотеці пройшла  барвінкова веселка "Мови нашої слова,наша музика жива."Мово . Пресвята богородице мого народу.
З чорнозему, з любистку,мяти, рясту,євшан- зілля,з роси. з дніпровської води,від зорі й місяця народна.

Мово.Мудра берегине . що не давала погаснути земному вогнищу у роду нашого і тримає народ на небесному олімпі волелюбності слави і гордого духу.

Мова. Велична молитво, у своїй не роздільній трійці.що є ти і Бог Любов,і Бог Віра,і Бог Надія.

Юні читайлики читали вірші про материнську мову .Цікаво пройшла вікторина " Мовограй"

Діти переглянули бібліотечну виставку "Із слова починається людина"