Чом пів села в одній могилі.
І ні горбочка. ні хреста?
Прости нас пам'яте , прости.
В. Сапон
Голод 1932-1933 років - одна з найбільш трагічних сторінок історії українського народу.Люди були винними вже тому, що народилися, жили і працювали на Україні, що любили її і хотіли бачити її багатою і щасливою.Голод - страшна навала, яка закрила собою величну країну, квітучу, родючу і щедру. Не оминула вона і наше село.Від спогадів односельців стає не по собі. Новгородська Є . Г. згадує , як її малесеньку голодну, пухлу винесли на клаптик пшенички, що вже колосилася і поклали помирати.Не було вже сили у батьків дивитися на страждання дитини.Але не судилося померти дівчинці. Нахиляючи напівзелені колосочки дів- чинка їх їла і вижила. А Феденко П.А. згадує, що весь час хотіла їсти , як їла калачики, бруньки липи.Бібліотека зібрала спогади односельців, щоб передати молодому поколінню.Хай ніколи не забуваються трагічні сторінки нашої історії.Користувачі бібліотеки ознайомилися з виставкою літератури" Свічка пам'яті не згасне."Яка розкриває матеріали про голодні роки на Сумщині.Минуло вже 80 років .але і зараз важко ступати болючими стежками страшної трагедії.Тож година пам'яті,що пройшла в бібліотеці ще раз нагадала молодому поколінню про чорні сторінки нашої історії.
У той рік заніміли зозулі,
Накувавши знедолений вік,
Наші ноги розпухлі узули
В кирзаки-різаки у той рік.
У той рік мати рідну дитину
Клала в яму копнувши під бік.
. Без труни, загорнувши в ряднину.
Присутні вшанували память померлих у голодні роки хвилиною мовчання.. .
Комментариев нет:
Отправить комментарий